Рідний голос, рідне слово – все народжене з любові (укр)

Мета.Вчити дітей розвивати мовленнєві здібності і вміння. Розвивати мову і мовлення, як культурний орган і природний продукт, сприяти розвитку творчих здібностей дітей. Виховувати бажання адаптуватися до соціуму. Сприяти заповненню простору духовного життя дитини позитивними емоціями і переживаннями.
(До залу в ділових костюмах заходять хлопчик і дівчинка).
Дівчинка.
Добрий день, пані і панове!
Хлопчик.
Ми вітаємо вас в нашому прес-центрі «Світлячок».
Дівчинка.
Дружня зустріч нас чекає,
Зветься — «презентація»,
Нас немало й небагато,
10 хлопчиків й дівчаток.
Хлопчик.
Презентація — серйозне слово.
Нещодавно увійшло у рідну мову.
Означає воно — треба знати —
«Знайомити» чи «представляти».
Дівчинка.
Ми хочемо вивчити мову,
Щоб знати у ній кожне слово,
Щоб вірші навчитись складати —
Багато про що треба знати.
Хлопчик.
Що, наприклад, шкарпетки —
Це простісенькі носки.
А замість слова «таблетка»
«Пігулка» є слово просте.
Дівчинка.
А в домі твоїм є «кватирка»,
Її відкриваємо ми.
Коли у квартирі задуха,
Ти дужче її відчини.
Хлопчик.
Ми усі звичайні діти,
Вмієм плакати й радіти,
І хочем розказать в цей час,
Що мовна група є у нас.
(Ведучі відходять, до залу під українську мелодію вбігають інші діти. (Буквар та Букви А Б В Г Д І Ї К Л О Т С И Ц Ь).
Буквар.
Станьте, літери, в ряди,
Заспіваймо: 1, 2, З!
А, БЕ, ВЕ, ГЕ, ДЕ, Г –
У рядах парад веде.
Е, ЖЕ, ЗЕ, Й, І, Ї, ЙОТ –
Відкриваймо швидше рот.
КА, ЕЛ, ЕМ, ЕН, О, ПЕ, ЕР –
Затанцюємо тепер.
ЕС, ТЕ, У, ЕФ, ХА, ЦЕ, ЧЕ –
Підківками стукнем ще.
ША, ЩА, Ю, Я, М’ЯКИЙ знак –
Славний станцюємо гопак.
(Гопак літер. Виходять ведучі (хлопчик з книгою).
Дівчинка.
Ти, Дениску, щось притих?
Хлопчик.
Я читаю акростих!
Дівчинка.
Що воно ото за штука?
Хлопчик.
Перші літери рядків
Зверху вниз я разом звів.
Ось і вийшло слово з них.
Це, Маринко, акростих.
Дівчинка.
А давай, Дениску, з наших літер прочитаємо слово з акростиху.
(Ведучі тем вдівають шапочки Е, А).
Вихователь.
А — з неї діти починають
Буквар читати з ранніх літ.
Екзамен перший свій складають,
Тож треба знати її як слід.
Коли вже вивчена вона,
Авжеж прислужиться сповна.
Вихователь. Вийшло слово…
Діти (вистроюються).
Абетка.
Вихователь.
Та не тільки складати
Слова з акростихів ми вміємо,
А ще й рими добирати.
1. Диво-дім, диво-дім,
Скільки іграшок у нім!
Скільки в ньому дошкільнят
І дівчаток, і хлоп’ят!
Гарний дім у діток,
Дім цей зветься…
Діти. (шикуються у слово. Разом).
Дитсадок.
2. Довгі палички кругленькі –
Сині, жовті, червоненькі,
На папері походили,
Кольори свої лишили.
Звуться палички оці
Кольорові…
Діти (вистроюють слово. Разом).
Олівці.
(Діти знімають шапочки. Виходить дівчинка в шапочці кози і три хлопчика).
Дівчинка.
Самі складемо пісеньку
Про бородату кізоньку:
Хлопчик.
Ішла коза дорогами,
Похитувала рогами.
Дівчинка.
Ішла коза доріжкою,
Хлопчик.
Притупувала ніжкою.
Дівчинка.
Скубла коза травиченьку,
Хлопчик.
Пила коза водиченьку,
Разом.
А із поля як прийшла,
Молочка нам принесла.
(Під веселу музику діти на соняшниках їздять по колу).
Вправи на звуковимову:
— цок, цок, цок
— РУ, РУ, РУ — виїжджаємо із двору,
— пру, приїхали…
(Вихователь пропонує дітям «попасти коней», бо вони дуже зголодніли.
Діти лягають на животики на килимі так, щоб було видно, де «пасуться коні», щоб вони
могли їх «пасти очима», тобто наглядати за ними (вихователь підводить дітей до вживання виразу «пасти очима»).
«Піднімали так голови
Пастушки, лежачи на осині,
Щоб було видно навколо,
Де пасуться коні…».
(Д. Білоус)
(Вихователь пропонує дітям розповісти якусь небилицю про свого коника).
— А як говорять, коли людина розповідає щось неймовірне?
(«Розказати сон рябої кобили»; «наговорити сім мішків вовни»)
Вихователь.
Не забудьте коників «пасти очима», а якщо коні пасуться неподалік, то можемо сказати, що до них…
(Діти вживають фразеологізм «рукою подати»).
(Пропоную дітям відпочити і послухати віршика-загадку від Чомусика):
Маю братика зовсім малого.
Він не вміє робити нічого,
Та якщо на животик покласти,
Почне уже «коника пасти».
— Чому це так? Як ви гадаєте, чи не пожартував з нами Чомусик?
Чи може немовля «пасти коників»? Чому? Що ж нам відповісти Чомусикові?
Придумала. Давайте не будемо голови сушити та підійдемо до мам, що бавлять он там немовлят, і запитаємо в них.
Діалог між жінками:
«Моя доня, Уляно, почала дибуляти так рано».
«А Микола мій, Насте,
Почав уже „коника пасти“…
Вихователь.
Чуєте, діти. Виходить, що ось це немовля теж „коника уже пасе“.
Жінка.
Та це ж просто, бо кажуть в народі,
Що то „коника пасти“ маля починає,
Як дитина ляга на животика,
А голівку підніма і міцно тримає
(показує на ляльці).
Ведуча.
В джерелах слова — душі криниця,
А рідна мова — як чарівниця.
Звичайний приклад візьму навмисне,
Краса ж така в нім, що серце стисне.
1-а дитина.
Дивися — у кличному простому Відмінку:
»Ой, не стелися зелен-барвінку…”.
2-а дитина.
Звертання щире, душевне, щедре –
Василю, Павле, Іване, Петре!
3-я дитина.
І так сердечне, і так ласкаво
Наталю, Лесю, а чи Любаво.
4-а дитина.
А найсвятіше душі приємне –
Моя Вкраїно, кохана земле.
5-а дитина.
Ти, Сивий Дніпро, і ти, Дунаю, –
Миліших серцю звертань не знаю.
Вихователь.
На нашому святі сьогодні — квіти.
Це квіти доброти, що вчать нас вживати в своїй мові добрі слова.
1. Тільки сонечко зійде,
У вікно загляне світанок,
Ми до сонечка підійдем
І скажемо: «Добрий ранок».
2. Якщо ти когось штовхнув,
Треба «вибачте» сказати,
А щоб хтось тебе почув,
То «будь ласка» проспівати.
3. Як багато чарівних
Слів живе на світі.
Треба знати їх усім
Дорослим і дітям.
4. Як багато добрих слів
Треба вам почути,
Щоб кожен з вас зумів
Ввічливим бути.
5. Треба дякувати всім,
Хто тобі допомагає.
Ну а зараз ми усім
«До побачення» махаєм.
(Махають, вибігають).
(Діти виходять і стають на інсценівку в шахматному порядку. Вперед виходить хлопчик).
Хлопчик.
Діти люблять мріяти,
Вигадувати, діяти.
В мріях ми мандруємо,
Машинами керуємо.
Швидше тільки підрости
Хочем він, і я, і ти.
(Всі сідають на підлогу. Пісня «Ось я бачу».
Хлопчик читає вірш, діти малюють «живу картинку» по двоє на одне слово).
Хлопчик.
Кульбабка тиха при стежині
Жовтіється сама собі,
А у волошки очі сині,
А в неба очі голубі.
Зелені клени стали колом,
Побіля нашого двора,
А ген за тихим жовтим полем,
Червоне сонце догора.
Всі ми вміємо співати,
А ще краще танцювати,
А найкраще нам вдається
У альбомі малювати.
(Пісня «Діти люблять малювати»).
(Виходить дівчинка і хлопчик із словником).
Хлопчик.
Буває, що слово відоме давно,
А знає не кожен, що значить воно.
І тут у пригоді стає визначник
Скарбів наших мовних –
Тлумачний …
Разом.
Словник.
Дівчинка.
Слово «чепуруха» означає: людина, яка звикла до чистоти й акуратності у всьому.
Научала мама доню:
«Чепурушкою будь, доню,
Заплітай сама косички,
Не заляпуй черевички».
Хлопчик.
Поет — це людина, що складає в поетичну риму звичайні слова. Наша мовна група має дружбу із смілянським поетом А. Горбівненком.
Вихователь.
Діти групи люблять його вірші і багато з них знають напам’ять. Зараз деякі з них ви почуєте.
(Діти читають вірші А. Горбівненка).
Наші діти вміють свої рими складати у вірші, як справжні поети.
(Кілька дітей читають свої вірші).
Дівчинка.
Слово «мода» — стиль одягу у визначений, певний період.
Зараз нам діти покажуть кілька моделей одягу.
Театр.
(Показ моделей одягу. «Жовті черевички»).
Вихователь.
Не тільки рідну мову вивчаємо ми, наші діти знайомляться з іншими мовами.
(Англійська пісня).
Дівчинка.
В нас садочок –
«Світлячок»,
Не дарма назва така,
Бо маленький світлячок
Не лягає на бочок.
Він засвічує ліхтарик
І чита собі букварик.
(Забігає Світлячок з буквариком і м ‘ячем).
Світлячок.
Добрий день, любі малята!
Радий вас усіх вітати.
М’ячик — це вам не санчата,
Не пенал, не олівець,
Є у всіх речей початок,
Є у всіх речей кінець.
А от у м’яча де –
Ніхто в світі не знайде.
Тож давайте пограємо з цим чарівним м’ячиком.
(Логопедична гра з м ‘ячем).
(До залу заходить Робот-Комп’ютер).
Робот-Комп’ютер.
В комп’ютера-мами,
В комп’ютера-тата
Є діти маленькі — комп’ютеринята.
Дорослі комп’ютери татки і мами
Розв’язують дуже серйозні програми.
Маленьким ще треба рости й підростати,
Вони полюбляють із дітками грати.
Моя гра сьогодні з вами — Букваринг.
(Забігає Жонглер, жонглює буквами).
Жонглер.
Я — красивий кавалер –
Всім відомий я жонглер…
Перед глядачами я вам послужу
І, як асистент, вам допоможу.
Ображатися не варто,
Це циркові веселі жарти.
Мій жарт сьогодні — чарівне слово, з нього можна зложити кілька нових.
кіт
Гелікоптер — літо
Лего
(Дзвонить телефон. Якубович просить придумати слова, що читаються однаково з обох
сторін):
корок кирик
біб зараз
око піп
кок дід
Хлопчик.
Що краще є від простих слів,
Коли вони із серця ллються,
І бджіл, і жайворонків спів
В одну гармонію складуться,
Коли вони тобі зрідні.
Але людські, людські пісні,
Людські пісні — солодка муза,
Найвища радість на землі.
(Пісня «Добрий день, наш дитсадок». Виходять ведучі).
Дівчинка.
Не вгадати нам нізащо,
який з предметів найкращий.
Хлопчик.
Знаю! Трактор заводний!
Дівчинка.
Зовсім ні.
Хлопчик.
Електрична залізниця.
Дівчинка.
Помилився!
Хлопчик.
Ну, тоді це пароплав.
Дівчинка.
Не вгадав.
Хлопчик.
Зрозуміло, це літак.
Дівчинка.
Знов не так.
Хлопчик.
Добре, відповідь я дам.
Той, який зробив я сам.