Система вивчення іменника в молодших класах (укр)

І Вивчення української мови на сучасному етапі.
Неперервна мовна освіта, починаючи з материнської (родини) школи і закінчуючи професійною, спеціальною освітою, має бути орієнтована на виховання мовної особистості, на природне бажання повернутися в щоденному побутовому спілкуванні до призабутих родинних традиції, на створення українського середовища в усіх сферах суспільного життя, на прагнення удосконалити високо культурне інтелігентне спілкування літературною мовою.
Щоб знати, що оновлювати, що знати, чим замінити і що додати, необхідно глибоко ввійти в реальний стан сучасного мовлення у кількох основних сферах: державній, суспільній, культурно-освітній і власне мовній.
Наївно сподіватися, що можна побудувати українську державу без державності української мови.
Кого і що повинна дати мовна освіта Українській державі і суспільству?
Найперше – громадян, які (незалежно від етнічного походження) вільно володіють державною мовою, тобто сучасною українською літературною мовою, її стилями,  жанрами.
Що дає громадянам України вивчити державної мови – сучасної літературної української мови?
Найперше – гарантію реалізувати всі права і свободи в межах Української держави на всіх виробничих, державних, виробничих посадах. Можливість реалізувати творчі здібності  в усіх сферах культурно – освітнього життя.  Мати доступ до джерел українського державності – культури, науки, літератури, мистецтва, традицій і можливість для постійного зростання відповідно до соціальної ролі.
І головне – відчуття єдності зі своєю державою, з землею, на якій живемо, з народом – творцем і повівши мови; почуття комфортності від носій історичної пам’яті однієї з найдавніших мов і культур.
Вивчення української мови молодшими школярами є початковий стану виховання мовної особистості.
Важливу роль в цьому процесі відіграє знайомство з частинами мови.
III.           Ознайомлення з частинами мови в початкових класах.
Вивчення частин мови в початкових класах має на меті ознайомлення учнів з такими самостійними частинами мови, як іменник, прикметник, дієслово, особові займенники, числівники, прислівники і з службовою частиною мови прийменником (без уживання термінів “самостійні” і “службові” частини мови), усвідомлення того, що кожне слово є назвою предметів того, що кожне слово є назвою предмета, ознаки чи дій і відповідає на питання хто? Що? Яка? Який? Яке? Що робить?,  застосування форми словозміни передбачених правилом, таких як правопис відмінкових закінчень іменників і прикметників, особових закінчень дієслів тощо, розвиток усного і письмового мовлення учнів шліхом   збагачення їх словника новими іменниками, прикметниками чи дієсловами, уточнення змісту окремих слів, розвиток уміння добирати слова для передачі своїх думок, з’ясування синтаксичної функції того чи іншого слова (частини мови).
1. Система вивчення іменників.
Знайомство з частинами мови починається з вивчення іменника як найбільш уживаного учнями лексико-граматичного класу слів. Вивчення іменників в початкових класах передбачає, по-перше, формування граматичного поняття іменник, по-друге, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагачення словника учнів по вищих іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові. Ці завдання розв’язуються не ізольовано, а у взаємозв’язку. Лексичні і граматичні ознаки іменника досить складні, а тому вивчення цієї частини мови вимагає поступового накопичення конкретного матеріалу для узагальнення знань про іменник як частину мови.
Система роботи над вивченням теми “Іменник”, має бути цілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовність ознайомлення учнів із смисловим значенням і граматичними ознаками цієї частини мови; а також поступове ускладнення вправ, спрямоване на формування навичок точного виживання іменників у мовленні і правильне їх написання.
Формування у молодших школярів граматичного поняття “іменник складається з кількох станів.
Перший – підготовчий, який збігається з періодом навчання грамоти. Підготовка учнів до усвідомлення поняття “іменник” передбачає навчання розрізнити предмет і його назву, розвиток умінь класифікувати слова за певною смисловою ознакою (назви овочів, фруктів, транспорту тощо)”.
Другий станформування поняття “іменник” передбачає знайомлення учнів із граматичним ознаками слів у єдності з їх смисловими значеннями (відповідають на питання хто? що?, називають предмети) й закріплення їх у терміні “іменник”. Ця робота потребує від учня більше високого ступеня узагальнення, ніж  це було на підготовчому стані.
Третій станполягає у поглибленні знань про смислове значення іменників, засвоєння форми роду, числа, підготовці до усвідомлення відмінків, розширене знання про власні і загальні назви.
Четвертий станпередбачає формування уміння відмінювати іменники, свідомо вживати  відмінкові форми для висвітлення своїх думок і правильно писати відмінкові закінчення.
Діти вивчають іменник протягом 4 років навчання.
У 1 класі школярі вчаться відповідати на питання хто? що ?, знайомляться із словами, що є назвами предметів, виконують логічні вправи на розрізнення назв істот і неістот.
У 2 класі вводиться термін “іменник”, розкриває поняття “слова, які означають назви предметів”, проводжується робота над диференціацією назв істот і неістот, без уживання термінів “однина — множина” формуються практичні навички розрізнення числа іменників.
У 3 класі поглиблюються уявлення учнів про такі лексико-граматичні категорії іменника, як назви істот і неістот, власні й загальні назви; вводиться терміни для позначення тих понять, які раніше розглядається практично.
Якщо в 2 класі для розрізнення числа діти користувалися прийомом “один — багато”, то в 3 класі формується граматичне поняття один (множини). Учні вперше знайомляться з такою граматичною категорією, як рід іменника, навчаються розрізнити іменники за родами з допомогою підстановки слів він, вона, воно, чи мій, моє. Третьокласники ще не знають відмінків іменників, однак практично вчаться ставити питання до слів назв предметів кого? Чого? Кому? Чому? І над., будувати речення і словосполучення з іменниками в перших відмінках і тим самим готуються до усвідомлення поняття відмінюваних іменників, що є основним у програмі 4 класу.

1.1 Формування загального поняття про іменники.
Загальне поняття про іменник полягає формуватися у дитині ще у до букварний період. Саме тут учитель навчає дітей розрізняти предмет і слово, що його називає. Подальше формування поняття” іменник” передбачає роботу над лексичними значеннями іменника і його граматичною ознакою – відповідає на питання хто? що? Уміння ставити до слів – назви предметів запитання хто? чи? Що? Прищеплюється дітям ще в період навчання грамоти.
У 2 класі діти дізнаються про те, що слова, які означають назви людей і тварин, відповідають на питання хто?, а слова, які означають назви інших предметів, — на питання що? З цією метою учитель здійснює систематизацію слів предметів, тобто виділяє, групи слів на позначення людей, тварин, рослин, предметів побуту. Внаслідок такої роботи у дітей формується уявлення про іменники – назви істот і неістот.
1.1.2 Вправи на формування загального поняття про іменник.
1.    Гра “Хто? Що?”
Учитель показує предметні малюнки із зображенням людей, тварин, речей, рослин і т.ін. У відповідь учні, сигналізують картками “Хто?” “Що?”
2.    Гра “Хто більше?”
Клас поділяться на дві команди. Перша команда придумує іменники, які містять один склад із трьох звуків, один з них – м’який приголосний, відповідають на питання що? Друга команда добирає такі ж за звуко-складною будовою іменники, але відповідати вини мають на питання хто? (Що? – ліс, йод, лід, ніс, рік, дім. Хто? – дід, віл кіт, рись).
3.  Гра “Істота чи неістота”.
На магнітофонній стрічці записані іменник. (Україна, кобра, українка, хліб, базіка, кобзар, байкар, спів, хлібороб, будівельник, співачка, будова, аптека, шахта, аптекар).
Учні слухають запис, на кожний іменник сигналізують картками “Хто?” “Що?” або “Істота” “Неістота”.
4.  Гра “Хто швидше?”.
Учні одночасно починають і пишуть протягом умовного часу (5 – 10хв) слова, що відповідають на питання що? (назви предметів у класній кімнаті або назви меблів чи одягу, на слова, що відповідають на питання хто?). Скільки слів запише учень — стільки дістає очок. Залишається по два очка за допущені помилки.
5.  Гра “Іменники на одну букву”.
Учитель пропонує на певну букву зібрати і записати іменники, що відповідають на питання що? (або на питання хто?). наприклад, на букву р. (рука, редиска, річка, реп’ях, рівень, рослина).
Переможець вважається той, хто протягом визначеного часу (3-5хв.) правильно запише найбільшу кількість таких слів.
6.  Гра “Хто це? Що це?”.
На дошці записані слова: вовк, лисиця, ясень, лев, горобина, дуб.
Назвати хто це? Що це?
Які з цих слів є назвами рослин, а які – назвами тварин?
Як називаються слова, що означають назви предметів і відповідають на питання хто? що? Записати подані іменники у дві колонки: у першу – назви рослин, у другу – тварин.
Назвіть приклад іменників, що означають назви квітів.
Складіть і запишіть два розповідні речення з однорідними членами речення.
Птахи – це (хто?) {о, о, о}.
Меблі – це (що?) {о, о, о}.
Напишіть ряд – переможець.
7.  Гра “Лото назв”.
На картках написано по декілька слів, що означають назви предметів. Учитель розкриває зміст певного слова, а учні повинні знайти його на картках і закрити.
Для гри можна використовувати такі слова (іменник): акваріум, метро, верблюд, гербарій, театр, вогнище, компас, ліщина.
Для вчителя: 1. Скляний ящик з водою для риб. (Акваріум). Два. Жуйна тварина з одним чи двома горбами. (Верблюд). 3. Колекція засушених рослин. (Гербарій). 4. Приміщення, де відбуваються вистави. (Театр). 5. Купа дров або хмизу, які горять. (Вогнище). 6. Прилад для визначання сторін світу. (Компас). 7. Лісовий чагарник на кущах якого ростуть горішки. (Ліщина). 8. Підземна міська залізниця. (Метро).
Виграє той, хто першим закриє усі назви на своїй картці.
1.3 Змінювання іменників за числами (однина, множина).
Поняття “число” засвоюються дітьми на реальній, предметній основі: у житті вони зустрічають один або декілька предметів. У зв’язку з цим уявленням про число сформоване ще в дошкільному віці, адже практично діти вміють користуватися формами однини і множини іменників (лялька — ляльки). Усвідомлення числа іменників як граматичної категорії починається в школі.
Поняття про однину і множину іменників формується послідовно. У 1 –2 класах діти дістають уявлення про один і багато предметів, вчаться добирати слова за зразком (герой – герої, мишенята — мишеня) або змінювати форму слова, керуючись настановою однин – багато.
Терміни однина/множина вводяться в 3 класі. Якщо в 1-2 класі учні лише практично користуються числовими формами, то у третьому класі продовжується формування поняття “число іменників” на більш високому рівні.
Під час вивчення числа іменників діти повинні зрозуміти:
þЯкщо іменник означає назву одного предмета, він вживається в однині (стіл),
þЯкщо іменник означає назву двох або більшої кількості предметів, він вживається в множині (соли);
þНе всякий іменник, що має форму множини, називає кілька предметів  “двері” — іменник, що має форму однини становить собою назву одного предмета коріння.
У процесі роботи над  числом  іменників учитель має сформувати уміння
þрозрізняти іменники в однині і множені за значенням і закінчення;
þутворювати форму множини від найбільше уживаних форм однини і навпаки,
þправильно вживати  числові форми іменників у мовленні
Робота над вивченням числа іменників проходить у такій послідовності       :
Спочатку вчитель організовує спостереження за словами, які називають один і кілька предметів, і порівняння цих слів. Внаслідок узагальнення діти неодмінно зроблять висновок про те, що, коли іменник називає один предмет, він вживається в однині, а коли більше предметів – у множині.
Оскільки учні при визначення числа звертають увагу лише на смисловий бік поняття (один — багато), слід зорієнтувати їх на врахування формального показники однини і множини – закінчення (книга — книги).
Визначаючи число іменників, учні повинний дотримуватись певної послідовності дії:
þВстановити, один чи більше предметів називає слово;
þВизначити закінчення іменників у множині.
Це полегшує роботу вчителя над розширеним уявленням про число, зокрема, у іменників, які мають форму множини, але називають один предмет (окуляри), або, маючи форму однини, називають сукупність предметів (каміння).
1.1.3 Вправи на визначення числа іменників.
1.    Гра “Множина чи однина?”.
Учитель називає іменники в однині та множині. Учні картками, на яких написано “Множина”, “Однина”, показують число іменників.
Виграє той, хто найменше помилиться. Для гри можна використовувати такі іменники: учитель, учні, фабрика, завод, пшениця, медаль, черешні, неділя, вишенька, герої, олівець, море, книга, яблуко, сонце, вікна.
2.    Гра “Один — багато”.
На дошці запис.
Зимі кінець якщо заспівав жайворонок, зацвірінькали горобці, прилетіли дикі голуби, відлетіли в лиси поля ворони, з’явилися шпаки.
Вийшов з барлоги ведмідь, застрибав на лісовій галявині заєць.
Які прикметники того, що зима кінчається?
На які питання відповідають виділені слова?
Що вони означають?
Як називається слова, що відповідають на питання хто? і означають назви предметів?
Наведіть приклади іменників, що означають назви домашніх птахів.
Запишіть у дві колонки іменники, що є назвами птахів і звірів, за зразком:
Один                            Багато
Горобець            Горобці.
Найактивніший ряд – переможець.
3.    Вправа на спостереження за іменниками, які вживаються тільки в однині або в множині.
Відгадайте загадки.
1.    Рідке, а не вода, біле, а несніг. (Молоко).
2.    У зимову веселу пору ми кращі друзі дітвори. Вивозять  діти нас нагору, а ми веземо їх з гори. (Сани).
3.    Хто входить і виходить, той перший нам руки подає, а ми стоїмо завжди при вході, нас в хаті кілька є. (Двері).
4.    Хто голівку свою влітку накриває і по двадцять хусток має.
Учні запитують слова – відгадки, визначають число іменників і роблять висновок, що в українській мов є іменники, які вживаються тільки в однині або тільки у множині.
4.    Гра “Хто більше”.
Учні поділяються на дві команди.
Перша команда добирає і записує іменників, які вживаються тільки в однині, друга – тільки в множині (В однині – молодь, лічба, читання, ходьба, доброта, сміливість, хоробрість, радість, любов; в множині – ножиці, граблі, ворота, дрова, макарони, гроші, канікули, іменники, жнива, харчі).
Перемагає команда, яка дібрала більше відповідних іменників.
1.3 Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній.
Граматичне поняття роду іменників формується в 3 класі переважно на основі використання пояснювально-ілюстративного методу. Опрацювати тему “Рід іменників” учитель має показати дітям, що:
þІменники бувають трьох родів: чоловічого, жіночого і середнього;
þДля того, щоб визначити рід іменників, слід поставити їх у формі однини;
þРід деяких іменників слід заміняти (собака – ч.р.).
У шкільній практиці традиційно розпізнавання роду іменників здійснюється підстановкою особових займенників – він, вона, воно чи присвійних – мій, моя, моє. Це має повідомити учитель дітям перед виконанням вправ на розрізнення роду.
Важливо під час формуванням поняття роду показати учням, що визначити рід іменників можна тільки тоді, коли вони вжиті в однині.
1.1.3 Вправи на визначення роду іменників.
1.    Відгадати загадки
ðДуже повні ноги має,
Ледве їх переставляє,
Сам високий я на зріст,
Замість рота в мене хвіст. (слон)
ðПрийшла вона із довгим вінком
На бесіду із нашим півником.
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід. (лисиця)
ðВисоко стоїть, одне око має,
Всюди заглядає. (сонце)
Записати слова відгадки, визначити рід іменників.
2.Гра “Визнач рід іменника”.
Вчитель демонструє малюнки із зображенням тварин, рослин, людей. У відповідь учні сигналізують картками “чол. р.”, “жін. р.”, “сер. р
3.Гра “Якого роду?”
На магнітофонну плівку записані іменники різних родів. Включати запис. Учні у відповідь сигналізують картками “чол. р.”, “жін. р.”, “сер. р.
4.    Гра “Наш  рід”.
Учні  поділяються на три групи: чоловічий, жіночий та середній. Учитель проказує іменники. Кожна група, плескає у долоні, якщо названий іменник відповідає її роду.
За помилку одного з учнів група дістає зауваження. Виграє та група, яка матиме найменше зауважень.
1.4 Відмінювання іменників.
Вивчаючи відмінювання іменників, слід розкрити учням суть категорії відмінка – здатність виражати за допомогою закінчень та в окремих випадках прийменників синтаксичні зв’язки між словами.
Внаслідок вивчення відмінювання іменників учні повинні усвідомити:
ð     Зміна іменників за відмінками служать длязв’язку їх з іншими словами;
ð     Крім відмінкових закінчень для зв’язку слів використовуються прийменники;
ð     Називний і давальний відмінки ніколи не вживаються з прийменниками, а місцевий, ніколи не вживається без прийменників;
ð     Решта відмінків можуть уживатися як з прийменниками, так і без них;
ð     У залежності від системи відмінкових закінчень іменники поділяються на певні групи — _________ ;
Вивчення відмінків і типів відмінювання іменників за програмою передбачається в четвертому класі. Однак грунт для формування цього поняття готується поступово ще з першого класу. Практично з відмінковими формами іменників діти мають справу і при складанні словосполучень, і при відновленні деформованих текстів, і при змінюванні іменників за питаннями.
Особливістю засвоєння відмінків є те, що воно базується на вмінні учнів бачити зв’язки слів у реченні.
Ось чому роботу над вивченням відмінків можна починати лише після того, як діти навчаться __________ з речення слова, пов’язані між собою граматично і за змістом, тобто словосполучення. Уже на початковому стані вивчення відмінювання іменників діти, ще не знаючи відмінків, знайомляться з різними формами слова. Спостереження за зміною закінчень у словах у залежності від інших слів дає змогу учням усвідомити роль закінчень в мовленні.
Зміна запитання, як правило, приводить до зміни закінчень у словах. Подальше усвідомлення цієї закономірності відбувається при роботі над деформованими текстами. Побудова речень із безсистемно поданих слів неодмінно змусить дітей поставити логічні запитання, а мовленнєвий досвід підкаже вибір правильної форми. Отже, ще до вивчення теми “Відмінки іменників” учні мають змогу зрозуміти взаємозв’язок питання і форми, слова, відповіді.
На наступному етапі вивчення відмінювання іменників (4 клас), актуалізуючи знання дітей про зміну слів за питаннями, вчитель знайомить школярів із назвами відмінків. Вивчення відмінювання іменників слід пов’язати виробленням уміння розрізнити відмінки.
При визначенні відмінків треба привчити учнів дотримуватися потрібної послідовності дії:
ð     Знайти слово, з яким пов’язаний іменник;
ð     Від цього слова поставити запитання до іменника, відмінок якого визначається;
ð     За питанням визначити відмінок;
Так учні свідомо оволодівають умінням визначати відмінки.
Подання вивчення системи відмінювання іменників полягає у виконанні ряду тренувальних вправ, які передбачають визначення відмінків іменників у поданому тексті, постановку іменників у відповідній відмінковій формі, змінювання іменників за відмінками.
1.1.4 Вправи на змінювання іменників за відмінками.
1.                        Гра “Наш відмінок”.
Учні поділяються на три групи: родовий, знахідний, місцевий або називний, давальний, орудний відмінки. Вчитель визначає іменники і проказує їх у реченнях відмінках. Кожна група плескає у долоні, якщо названий іменник відповідає їй відмінку.
За помилку одного з гравців групи дістає зауваження. Витрачає та група, яка має найменше зауважень. Можна поділити дітей і на місць груп відмінків.
2.                       Гра “Якого відмінка”.
В учнів є картки з першими буквами назви відмінків. Добре, якщо ці картки різнокольорові. Вчитель називає різні відмінки закінчення іменників. Учні картками показують відмінок і називають відповідний іменник.
Якщо закінчення одинакові у двох або трьох відмінків, учасник показують картки з усіма відмінками.
3.                       Гра “Постав у потрібному відмінку”.
Окремі іменники в тексті учитель дискутує у початковій формі, а учні пишуть їх залежно від зв’язку з іменними словами в реченні.
Наприклад: 1. Пішла луна (гай).
1.    Червоніє за (гора) калина.
Учні пишуть слова гай і гора в орудному відмінку.
2.    Гра “Відмінковий сполучник”.
Учитель називає іменник у називному відмінку і викликає учня, який повинен сказати іменник у родовому відмінку тієї ж відміни. Другий викликаний учень називає іменник цієї ж відміни у давальному відмінку і т.д. Виграє той, хто матиме найменше помилок.
Отже, вивчений іменник в початковий класах сприяє розвиткові логічного мислення дітей, мови, усвідомлення роду граматичних категорій (роду, числа, відмінка), свідоме вживання різних граматичних форм в усному і пасивному мовленні школярів.
ІІІ  Висновки
Мовна ситуація в Україні значною мірою залежить від вивчення української мови як базової дисципліни в загальноосвітній школі. Нові мотиви опанування державної мови (вихід на рівень міжнародного спілкування, дипломатичних відносин та ін.) вимагають оновлення методики викладання української мови, диференційованого підходу до визначення мінімальних, достатніх і спеціальних ґрунтовних знань та умінь з української мови.
Мовна освіта повинна забезпечувати інтелект державі. Мова як матеріалізована думка і процес її народження, як засіб від конкретно – чуттєвого до постійно – абстрактного пізнання світу, як “канал зв’язку” для одержання інформації  з інших, немовних сфер людського й природного буття – є основним чинником формування інтелекту. Тому в школі викладання українською мови аж не може зводитися до етнографічного рівня, хоча включати його в навчальний процес треба. Мова має виховувати духовно – емоційну сферу україномовних громадян через організаційний зв’язок з національними традиціями. Адже наша мова є скарбницею не тільки української ментальності, а й загальнолюдських  морально – естетичних цінностей і це благородний матеріал для виховання молодої людини.
І VСписок використаної літератури
 
1. Зубков М.І. Сучасний український правопис. Комплексний довідник.-Х.: Торсінг, 2002.
2. Крутій К.Л., Лопатинська Н.А., Маковецька Н.В. Вчимося мови та розмови, або Українська разом із матусею (Рекомендовано МО України, лист №1/11-1834 від 24.07.1998р.). –Запоріжжя: Просвіта, 1999.
3.  Крутій К.Л. Використання методів і прийомів навчання дітей граматично правильного мовлення // Педагогіка і психологія. –1997. –№ 4.
4  Крутій К.Л. Індивідуальні мовленнєві заняття з дітьми як засіб формування граматично правильного мовлення // Збірка наукових праць Південноукраїнського державного педагогічного університету. –Одеса, 1998.
5. Крутій К.Л. Можливості граматико-орфографічної пропедевтики помилок у мовленні дітей дошкільного віку // Наука і освіта. –1998. –№ 3.
6. Крутій К.Л. Вікові особливості засвоєння граматичних категорій дітьми дошкільного віку // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного наукового Центру АПН України. –1999. –№ 3-4.
7. Крутій К.Л. Варіанти використання граматичних вправ для роботи з дітьми дошкільного віку // Наша школа. –2003. –  № 1
8. Мухіна В. С. Шестирічна дитина в школі: Кн. Для вчителя. — 2-і изд., испр. і доп. — М.: Освіта, 1990.
9. Ющук І.П.  Практикум з правопису української мови:-К.: Освіта,1994.

І VДодаток
Тема. Іменник. Назви істот і неістот.
Мета.Активізувати і розширити знання дітей про лексичне значення іменників; розвивати аналітико-синтетичні можливості; виховувати культуру спілкування.
Хід уроку
I.  Організація класу. Хвилина емоційної настроєності. Складання сенкану.
1. Зима.
2.  Чарівна, морозяна.
3. Прилинула, засипала, скувала.
4. Я милуюся сніговими самоцвітами.
5. Чарівниця.
II. Ознайомлення з планом уроку.
1. Мовна розминка.
2. «Мозковий штурм» іменника.
3. Робота в парах.
4. Робота в групах.
5. Висновки.
III. Мовна розминка.
Прочитайте слова.
Вставте пропущені букви.
З… ма, бурул… ки, гі… я, зам… тіль.
–         На які питання відповідають слова?
–         Назвіть слово, у якому найменше звуків.
–         Поділіть для переносу слова гілля, бурульки.
–         Доберіть синоніми до слова заметіль.
–         Доберіть антоніми до слова зима.
–  Складіть речення з одним із слів, живописно малюючи красу зимової природи.
IV.  Вивчення нового матеріалу.
1. Прочитайте вірш.
Ходила лісом… у білім кожушку,
І забіліла стежка від білого…
… заквітло інеєм і заіскрився…
Ходила… в білому — лишила білий…
Довідка: казка, сніжку, гілля, лід, слід.
— Яких слів на вистачає? Доберіть.
— Слова якої частини мови вам допомогли?
— Що спільного між цими іменниками?
«Мозковий штурм»

Іменник

Слова — назви
предметів                              Відповідає на
питання
хто?                          що?
2.  Створення навчальної ситуації.
Прочитайте слова.
Стіл, повага, ліс, любов, вода, щедрість, горобець, доброта, іній, злість, папір, сум.
Випишіть слова, які вважаєте іменниками. Чому вирішили, що слова повага, любов, щедрість, доброта, злість, сум — іменники, адже це не назви конкретних предметів.
–         Що називають виділені іменники?
Висновок:
Іменники можуть називати конкретні предмети, явища, які людина пізнає з допомогою органів чуття (предмети, речі, люди, тварини).
У мові є ще й інші іменники. Вони називають абстрактні поняття, ті, які людина не фіксує органами чуття.
— Чим можемо доповнити схему іменник?

Іменник

Слова — назви                    рис                почуттів
предметів                    характеру
3. Робота в парах.
— Як називаються іменники, що відповідають на питання хто? та іменники, що відповідають на питання що?
Робота з довідником. Вправа 360.
Самостійна робота на перфокартках.
Позначте назви істот, назви неістот.
голуб
Галя
віра
окунь
юність
Фізкультхвилинка.
V. Закріплення вивченого.
1. Групова робота.                                                                                 
Завдання 1.Прочитайте. Випишіть парами антоніми. Доброта, юність, багатство, тепло, здоров’я, злість, холод, хвороба, старість, бідність.
Складіть і запишіть різні спонукальні речення зі словом радість.
Завдання 2.Знайдіть і згрупуйте синоніми-іменники. Дніпро, тиша, робота, веселощі, праця, спокій, відвертість, щирість, радість, Оксана.
Складіть розповідні речення з двома словами.
Завдання 3.Прочитайте вірш. Однакові чи різні виділені іменники вживаються у вірші?
Косу дівчина плете,
На косі трава росте,
Пляж найкращий на косі,
Поки ще трава в росі.
Із косою йде на косу
Хлопець той, що сіно косить.
Поясніть значення слова коса, використовуючи словник. Зобразіть усі значення слова малюнками.
Завдання 4.Від іменників назв неістот утворіть іменники — назви істот.
Журнал — журналіст,
дружба
праця
читання — …
лікування — …
Складіть питальні речення з словами.
2. Представлення результатів роботи.
Висновок:
Серед іменників є слова з протилежним значенням — це антоніми, є слова з подібним значенням — синоніми, є іменники з однаковим звучанням, але різними значеннями — омоніми.
VI. Підсумок уроку.
— Що знали про іменники на початку уроку, а що дізналися нове?
— Чия думка була цікавою?
— Яку відчули допомогу?

VII. Домашнє завдання.
I, IIIгрупа — Вправа 363.
I        I, IVгрупа — скласти 4-5 речень, в яких вжити іменники, що є назвами почуттів (можна використати довідник с. 9).

Скачать: Система вивчення іменника в молодших класах.doc