Новорічні традиції

Новий рік в Україні , як і в більшості країн світу, вважається одним з головних та улюблених свят. Розглянемо його історію пожоднення та народні новорічні традиції.

Історія Нового року

Здавна Новий рік  наші предки зустрічали навесні. Після затяжної, темної  та холодної зимової сплячки  природа відроджується. Все розквітає та відновлюється, а в селах починають підготовку до сільськогосподарського сезону.  Врожай був самим цінним ресурсом, тому оживання природи було головним символом настання нового року.

Так  продовжувалось до XVстоліття,  доки «правила гри» не змінила Православна церква. На українській землі був введений греко-візантійський обряд,  сам Новий рік перенесли на 1 вересня. Та й разгар врожайного сезону також підійшов українцям. В домі обов’язково ставили Дідуха – сніп пшениці, прикрашений плодами , ягодами та різнокольоровими стрічками.

Потім новатор  Петро І  запропонував всій країні зустрічати Новий рік 1 січня. Дідуха в ті часи було замінено на ялинку. Саме тоді почалисятакт новорічні традиції, як маскаради. По віруванням хвоя захищає дім від біди та злих духів. В ті часи прикрашали ялинку солодощами, навіть овочами та фруктами. Прикрашати дерево іграшками стали, відносно недавно, трохи більше 100 років тому. Однак, в 1918 році, коли на територію України прийшла радянська влада, був запроваджений григоріанський календар. Свята зрівнялися з європейською традицією, але трапилася ще одна путанка. Початок року  по новому календарю  змістився на два тижні, але церква відмовилася змінювати свої порядки і настояла на святкування по юліанському календарю. Так і повелося з тих часів – 1 січня ми святкуємо календарний «офіційний» Новий рік, а 14 січня – релігійний Старий Новий рік.

Новорічні традиції, котрі мають багатовікову історію, та збереглися и до сьогодні – вірування в диво зустрічі Нового року. Раніше вважалося, що  в період святок, від Нового року і до Хрещення відкриваються ворота в небо и вищі сили допомагають всім просящим.  Звідси і традиція загадувати бажання, котре обов’язково повинне здійснитися.

Також всією родиною гадали на врожай. На ніч залишали у дворі декілька снопів різних культур: пшеницю, ячмінь,  жито. А зранку перевіряли на якому снопі більше інею, та культур і буде самою врожайною. Також була присутня і віра в те, що як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш, через це було прийнято ні в якому випадку не сваритися, не сперечатися,  а зібравшись за одним столом усією родиною смачно та ситно повечеряти.

Крім цього один із старовинних українських обрядів новорічних свят – колядки. Обрядові пісні виконують  зібравшись разом здійснюючи обхід сусідніх домів. Як правило приходиться це на святвечір перед Різдвом Христовим, та є невід’ємною частиною новорічних свят.

Українські традиції святкування Різдва

За 40 днів  до Різдва починається строгий піст, а його останній день випадає на Святвечір – 6 січня. В цей день вся родина збирається вечеряти за столом одразу після появи на небі першої зірки. Ще її називають Віфліємською . Перед тим, як приступити до трапези господар дому повинен в кутку стола  або біля ікон поставити Дідуха. На святковому столі повинно бути 12 пісних страв – кількість рівна числу 12 апостолів. Важно відвідати кожне блюдо запиваючи узваром. При  цьому все з’їдати не можна, інакше холодильник весь рік буд порожнім.  Ще заборонено покидати дім до закінчення вечері щоб не пустити злий дух. Святвечір вважається ще й поминальним днем, тому після вечері  їжу зі столу повністю не забирають, обов’язково залишають стакан з узваром.

Наступного ранку 7 січня прийнято здороватися словам «Христос народився» – «Славімо його». І в  цей жедень починаються колядки та постанова вертепу. Наступні 12 днів називають святками. Вони продовжуються до 19 січня  – Хрещення Господнє.

Святкування Старого Нового року

В Україні до цього свята є ще християнська прив’язка  – зустріч Василя в Меланкою. – Щедрий вечір.

13 січня – День пам’яті преподобної Меланії  (Меланки, Миланки, Маланки) А 14 січня – День Святителя Василя Великого та вечр на передодні називається Васильовим вечором. Так і вийшло, що в ніч з 13 на 14 Меланка з Василем зустрічаються.

Зранку 13 січня було прийнято варити  кутю з цільної пшениці. Також обов’язково готували вареники, пиріжки, млинці з сиром. Головним блюдом цього дня була свинина, адже Святого Василь – покровитель свиноводів.  Закінчувався день театральним дійством  з переодяганням його учасників в тварин та фольклорних персонажів.  Молодь веселою компанією ходила від двору до двору та голосно співали, танцювали, жартували. Головними персонажами постановки є Меланка та Василь. Закінчувалося дійство спаленням на перехресті  дідуха.

Не важливо, як ви любите зустрічати Новий рік – за старовинними звичаями, чи по сучасному. Саме головне – зустрітися з близькими, пробачити один одому старі образи та з надією загадати бажання на наступний рік. Адже цей день ми любимо саме за можливість доторкнутися до дива!