Дистанційне навчання плюси та мінуси

Дистанційне навчання в Україні наразі є актуальною темою. Спочатку пандемія короновірусу, а потім активні бойові дії в країні підштовхують до такого вибору все частіше.  У наш час із сучасними технологіями здобути освіту набагато простіше, ніж кілька десятиліть тому. Чи не вплинула ця простота на якість, і, що ще важливіше, на всебічний розвиток дітей?

Свобода вибору навчання має свої плюси та мінуси. Щоб плюси для батьків не виявилися мінусами для дітей і навпаки, до вибору необхідно підходити виважено, пам’ятаючи про те, що пріоритет залишається за потребами дитини. Практично все населення планети змогло оцінити дистанційне навчання в школах, яке найближче за духом і домашнім філософією, хоча і не є його повною аналогією.

Школа – це не тільки освітній інститут, а й соціальний. Якщо проаналізувати життя середньостатистичного школяра у традиційній системі освіти, стає очевидним, що дитина, починаючи з раннього віку, більшу частину свого життя проводить в освітніх установах, не тільки отримуючи нові знання, а й навчаючись взаємодії з соціумом.

З розвитком інформаційних технологій зросла популярність домашньої освіти. Півтора роки у режимі пандемії додали шанувальників цього виду освітнього процесу. Якщо ще на початку ХХ століття дозволити собі таку форму навчання могли лише заможні люди, то сьогодні це широкодоступний формат. Втім, сплеску нових Ейнштейнів поки що не спостерігається.

Традиційно освіта вдома найбільш популярна у США, Великобританії, Канаді та Австралії. Наприклад, у Сполучених Штатах вдома навчаються близько півтора мільйона дітей, що становить приблизно 3% від загальної кількості учнів.

Така форма навчання має як свої плюси, і мінуси. У разі великих територій, віддаленості населених пунктів і поганого транспортного сполучення домашнє навчання – це, безумовно, одне із способів отримання конкурентоспроможного освіти. Щоправда, за наявності низки умов.

Нові можливості

Насамперед, це доступом до Інтернету. Але на домашнє навчання переходять і діти мегаполісів, де з Інтернетом все гаразд. Головними причинами такого рішення є перевантаженість класів, зниження якості освіти та великі тимчасові витрати на дорогу, якщо у кроковій доступності немає школи, яка задовольняє своїм рівнем викладання. Потрібно враховувати той факт, що якщо йдеться про якість отримуваних знань, то дитина повинна бути підключена до дистанційної онлайн-школи або ж складати проміжну та підсумкову атестації на базі загальноосвітніх шкіл.

Як правило, дистанційні школи приватні, відповідно, вони коштують гроші. Крім того, навчаючись вдома, дитина не може залишатися без нагляду на цілий день, тому один із батьків повинен не працювати чи працювати вдома. У будь-якому разі, відповідальність за організацію загальноосвітнього процесу цілком і повністю лягає на батьків. Дозволити собі це може не кожен. І цілком логічно, що будь-які складнощі зі сприйняттям матеріалу також лягають на батьків.

Слід враховувати той факт, що дитина, яка перебуває на домашньому навчанні, сильно програє в соціалізації своїм одноліткам із традиційних шкіл: забезпечити взаємодію з навколишнім світом і однолітками – ще одне завдання батьків, без виконання якої ні про який гармонійний розвиток особистості дитини говорити не можна.

Дистанційне навчання в період локдаунів стало своєрідною демо-версією домашнього навчання, давши можливість спробувати домашнє навчання кожному. Думки розділилися, що природно. Хтось зрозумів і набув цієї форми, є діти, для яких комфортні домашні умови створюють сприятливу психологічну атмосферу і вчитися стає легше. Але слід зазначити, що таких сімей все ж таки меншість.

Більшість дітей налаштовані навчатися у колективі. Їх необхідно постійно контролювати та забезпечувати зміну діяльності відповідно до вікового психоемоційного стану. Не слід забувати, що сучасна методика навчання базується на колективній роботі дітей з елементами індивідуального підходу, а у форматі групового дистанційного навчання здійснити це досить складно.

Звичайно, дистанційне навчання у його нинішньому вигляді (у період локдаунів) не є повною аналогією домашнього навчання, їх смисли та філософія різні. Але як тестова модель визначення своїх переваг цілком підходить. Слід зазначити, що домашнє навчання є концентрованим індивідуальним підходом до навчання. Графік роботи, інтенсивність, кількість додаткових консультацій, рівень контролю – абсолютно все індивідуально та настроюється під конкретну дитину.

Втім, не можна заперечувати те, що більшості дітей гостро потрібне спілкування. Традиційна школа дає як знання (якість яких – тема окремої розмови), але вона вчить себе позиціонувати в соціумі, взаємодіяти у ньому і формувати його. Домашнє навчання у цьому аспекті, звичайно ж, сильно програє традиційній школі. Втім, вибираючи саме його, більшість сімей переслідують зовсім інші цілі. Наприклад, серед причин, які вказують батьки американських хоумскулерів, вирізняють такі:

– з релігійних та моральних причин – 36%;

– Безпека – 21%;

– Якість навчання – 17%;

– Послідовники нетрадиційних методів освіти – 7%;

– за медичними показаннями – 6%;

– Віддаленість від шкіл, фінансові труднощі – 13%.

Ризики

Українські сім’ї на вибір на користь домашнього навчання підштовхує невдоволення якістю освіти та відсутністю психологічного комфорту у навчальних закладах. Цілком справедливо, адже далеко не кожна державна школа може похвалитися сучасною матеріально-технічною базою та висококласними викладачами, які володіють передовими методиками навчання. Важливо пам’ятати, що теоретичні знання завжди повинні відпрацьовуватись на практичних заняттях, у тому числі для формування необхідних навичок.

У колективі з 35-40 дітей досить складно здійснювати індивідуальний підхід у навчанні та вихованні. Іншими словами, за все, чого не вистачає у сучасній школі, батьки беруть відповідальність на себе, адже головна мета освіти – формування гармонійно розвиненої особистості.

Тому серед плюсів такої форми навчання можна виділити такі моменти:

– Цифрові можливості;

– Індивідуальний графік;

– Зручний режим;

– Самоосвіта;

– Можливість отримання освіти з будь-якої точки планети.

Не слід забувати, що людина живе в соціумі з народження. Важливі навички взаємодії та усвідомлення свого місця у суспільстві дитина отримує на особистому досвіді, контактуючи з іншими людьми. Зростаючи, розширюючи та змінюючи своє коло спілкування, він лише вдосконалює ці навички. І якщо різноманітне коло спілкування навіть за звичайної системи освіти забезпечити дитині досить складно, то за домашнього освіти оточення нав’язується батьками у тому прагненні забезпечити комфорт. При всіх плюсах для дитини це може призвести до інфантилізму, невміння орієнтуватися в якихось часто стандартних життєвих ситуаціях, і, як наслідок, вихід з цієї теплиці в реальне життя може представляти певні труднощі.

Ще одним важливим моментом є практичне відпрацювання теоретичних знань. Якщо прості навички, такі як робота з циркулем, транспортиром та іншими предметами легко освоюються вдома, то робота з мікроскопом створює певні труднощі, не кажучи вже про лабораторні завдання з хімії та фізики. Таким чином, мінусів теж немало:

– Відсутність матеріально-технічної бази в домашніх умовах;

– ізольованість;

– Складність в організації групових завдань;

– стертість кордонів «робота – відпочинок»;

– Складність контролю та дисципліни;

– Виняток з процесу дітей з різними здібностями та рівнем розвитку (гіперактивність, аутизм, синдром Дауна та ін);

– Відсутність повноцінної соціалізації.

Тому, незважаючи на збільшення популярності домашнього навчання, не всі країни готові припустити такого формату освітнього процесу. Наприклад, у Німеччині та Швеції домашнє навчання заборонено і всі діти зобов’язані особисто відвідувати школу. Один із головних аргументів чиновників – держава забезпечує та наполягає на рівних можливостях та єдиному стандарті освіти. Домашнє навчання у цих країнах дозволено лише у виняткових обставинах.

У будь-якому випадку, приймаючи рішення про вибір форми навчання, слід керуватися насамперед інтересами дитини, пам’ятаючи не лише про те, що освіта – це старт можливостей, а й тривалий марафон, на фініші якого необхідно отримати максимальний результат для конкретної людини. З яким багажем знань вступить у доросле життя вчорашній підліток залежить від багатьох факторів. Прорахувати ризики – завдання держави, батьків.