Учитель года — Развитие творческих способностей детей

Скачать материалы конкурса Учитель года — Развитие творческих способностей детей. Учитель Черватюк А.

 

Скачать: Учитель года 1.pptx с mega
Скачать: Учитель года.pptx с mega
Скачать: Учитель года есе.docx с mega

 

 

Педагогічне есе

Спочатку була мрія

Колись цар розмовляв з мудрецем:

         Що світить людині?

         Сонце, о цар!

         А коли сонце зайшло, що служить світлом людині?

         Місяць служить йому світлом.

         А коли зайшли сонце та місяць?

         Вогонь служить йому світлом.

         А коли зайшло сонце, зайшов місяць і згас вогонь, що служить йому світлом?

         Мовлення служить йому світлом… Так дійсно, государ, людина йде туди, де чутне мовлення, хай,навіть,  там неможна розрізнити й власної руки.

         А коли сонце зайшло, зайшов місяць, згас вогонь та замовкле мовлення, що світить людині? Що залишається, коли він в повній тиші, без слів, наодинці з самим собою?

         Тоді свій шлях кожна людина обирає сама наосліп. А вже згодом проміння сонця освітлюють  його життєвий шлях.

…Доля людини. Хто її визначає? Чи ми обираємо професію, чи, як іноді здається, вона обирає нас — невідомо. Але якщо людина працює за покликанням, це стає зрозуміло, в першу чергу, їй самій.

Спочатку була мрія…

Скільки себе пам’ятаю, завжди мріяла бути вчителем. Не було навіть думки, що можу стати кимось іншим. І у всіх шкільних творах писала про те, чим же мені подобається професія педагога. Ще юною школяркою я так хотіла бути схожою на Леді Досконалість – мудру, спокійну і врівноважену вчительку.

Вчитель  — святе слово. І цими добрими словами пригадуєш вчителів, які допомогли тобі стати людиною. Своє покликання я почала відчувати ще в шкільні роки. Вже тоді  моїм улюбленим заняттям була гра в учителя. Але це була скоріше зовнішня мотивація. Я пам’ятаю свої перші успіхи в початкових класах і як я хотіла бути тією найкращою вчителькою. Ця мрія перетворилась на дійсність. Я стала вчителем.

Я – вчитель. Це велика відповідальність перед державою, громадськістю,і перед усім – перед учнем.  Кожного дня на мене дивляться оченята моїх учнів. За партами на моїх уроках сидить майбутнє України. І у цьому майбутньому треба буде жити мені, моїм рідним, моїм дітям. І від того, якими стануть ці діти, залежить не тільки життя держави, але і власне моє.

Я – перша вчителька. Я перший учитель, який входить в життя дитини і його родини. Батьки довіряють мені найдорожче, що у них є – своїх дітей. Напевно, немає в світі жодних батьків, які б не хвилювались про те, як його дитина буде вчитися, які взаємовідносини складуться  у нього з вчителем, з однокласниками, наскільки вчення буде для нього радісним і корисним. І саме від мене, першої вчительки, залежить, як складеться життя дитини.

З чого почати? Зі створення особливої атмосфери взаємодії на уроці, із залучення кожного учня в процес здобуття знань, авжеж відомості, отримані власним трудом, залишаються в пам’яті на довгі роки.

Урок – це педагогічний витвір, кожний вчитель вносить в нього свою творчість, свій методичний почерк. Принципово важливо, щоб на кожному уроці дитина переживала радість відкриттів, щоб у неї формувалася  віра у свої власні сили і пізнавальний інтерес. Інтерес  та успішність навчання – ось ці основні параметри, які переважають в розвитку інтелектуального і фізичного розвитку дитини, а значить і в якості нашій роботі з дітьми.

Багато, що не вивчено, багато ще треба працювати. Тепер я розумію, що кожний урок – це мій міні – спектакль. І є ще бажання продовжувати мистецтво творення уроку.

Замислюючись, я прекрасно розумію, що не можу провести кордон, де закінчується моя робота і  починається особисте життя. Безперечно, мій шлях, який кличе та веде до щастя – це педагогічна праця, яка веде до нескінченного життя в душах багатьох учнів. Я не  працюю вчителем, я – вчитель. Мені подобається бути вчителем. Багато років тому я зробила свій вибір і не помилилася.